четвер, 7 квітня 2016 р.

Трішки волі і кожному своє

Сьогодні у нас чудова погода, котра й навіяла мені старі спогади та породила бажання подумати над підгрунтям до всього простого.
Я люблю весну : не через погоду — вона жахлива, як на мене, а обожнюю через бажання та прагнення до змін. На мою думку, найбільша кількість переїздів, нових проектів, стартапів відбулось саме в цю пору року. Проста звичка уподобитись природі та «пробуджуватись» услід їй чи якісь особливі внутрішньо — чуттєві зміни, що по дефолту запускаються із запахом цього особливого повітря?
Спробуйте відчинити навстіж вікно і побути один на один із весною, її повітрям, рухом, розвитком. Присвятіть цей час саме їй — як добра, уважна мати, поспостерігайте, що відбувається довкола. Якщо є можливість виберіться у ліс, парк: там найркаще видно це саме пробудження. Сам процес зароджуння нового життя або регенерація старого, як схід сонця, котрий ми ,на жаль, сприймаємо як щось буденне і звичне, повинен надихати, заспокоювати, провокувати вироблення ендорфіну на кінець. Утотожність себе із першими пелюстками квітів: вам так само іноді важко пробиватись, як і їм через кригу, старе листя! Або подивіться на лісових жителів, уявіть як жилось у холод та голод. Ототожніть це х своїм життям. Хтось бачив білку, котра лежить у снігу з піднятими вгору лапами, скаржачись на депресію та лузерство? Особисто я ніколи, саме тому вона зараз так зухвало «виляє» хвостом. Чому весна спонукає до змін та руху? Цілу зиму мати дбайливо кутала мене у куртки та, здавалось, весь одяг вдома, щоб часом її чадо не промерзло. Мені було незручно: усе це, наче сковував. Із приходом осені мені дозволяли знімати шапку та ходити не одягаючи всі  теплі «облажунки». Від цього почувалась вільною, здавалось руки самі тянулись щось робити, а фантазія літати вище земних поглядів та турбот. Весна окриляла, дихалось легше, відчувалось краще. Так само і тепер: весна — це зародок. Чого саме? Що зародиться цією весною для вас? Що такого цікавого та винахідливого ви давно планували зробити? А ,можливо, до чогось ніяк не доходять руки? Не відчуваєте чи щось потрібно «зняти», подібно зимовому одягу? Проаналізуйте усі свери свого життя та побачте зайве. Якщо захочите, то навпаки «залатайте» дири : у здоров’ї, побуті, стосунках. Яким чином? Уявіть себе великим філософом : наймудрішим, найдосвідченішим до котрого прийшла маленька дівчинка, хлопчик із такою ж проблемою, як у вас. Ви не просто змушені їй допомогти, а знаючи відповідь, просто прагнете підказати як вирішується така задача. Порозмовляйте — можливо вона і сама знає, що варто робити далі. Намалюйте або запишіть її перші кроки до втілення задуму в реальність. І нехай її весна буде теж зародженням чогось сокровенного, відомого лише вам обом…

Немає коментарів:

Дописати коментар