Я коуч, я фея

Коучі - допомагають реалізовувати мрії! Допомагають вказувати шлях до досягнення цілі.

Робота коуча: мрія = ціль= шлях до досягнення

Що потрібно для досягнення мрії:

• Для досягнення цілі найперша умова.... - наявність здоров'я !
• Кожна вправа, дія, справа має бути прив'язана до цієї мрії.
• Підтримувати мотивацію
• Без успіху (для нього потрібно підготовувати грунт) до мрії не дотягнутись !
• У кожного є мрія, проте страх змушує забути про неї
• Будь-якій людині потрібна допомога і коуч перший хто зможе це зробити:)

Якщо поряд є людина, котра зацікавлена у вашому успіху - сили буде вдвіччі більше. Спілкування із людьми, котрі  у вас не вірять - сила вашого успіху зменшується.

Вагітність

Дівчатка та жінки, хочу сказати: ВИ БІЛЬШЕ НЕ ОДНІ!
 Я почувала себе так усі 9 місяців своєї вагітності - дадуть направлення на аналіз, сиджу читаю,що й до чого. Отримала результати - знову у пошуку. А ще до цього працювала неофіційно, і звісно коштів ніяких не отримувала - все сиділа і думала : сиджу в чоловіка на шиї,нічого толком не роблю,а чим же ж займаються жінки у декреті?  Я така ж як вони чи ні? Що вони відчувають?
Далі, ближче до вечора - що його приготувати, і те вже було,і те готувала....
Пізніше, коли вже був 4-5 місяці цікавило все більше,як розвивається мій колібрик - знову "гуглила". А потім завела свій щоденний,щоб описувати що й коли відчуваю (думаю моїй донечці цікаво буде дізнатись як було її матусі з нею у пузику). Перед пологовим - на клаптику паперу виписувала усе,що потрібно із собою...губила,знову записувала.
Саме тому - зібрала геть усе,що знала, свій досвід,прочитане, крадене,почуте в єдину збірку-книгу "Дев'ять місяців до щастя" і готова подарувати її вам! Етапи розвитку плоду (коли є ніжки,ручки,нігтики - усе,усе), список необхідних аналізів ( які  я робила + які потрібно, згідно з МООЗ), особистий щоденник ( для запису своїх думок та відчуттів), міні-кулінарна книга, місце для запису необхідних речей у ваш пологовий+що знадобилось мені, мої особисті відчуття та враження (для порівнянні), відгуки вагітних матусь (це буде вас надихати та підтримувати), список засобів від ростяжок та по догляду за проблемною шкірою.Ох...усе й не перерахувати. Звертайтесь,пишіть. Вартість книги - всього 50 грн ( електронна) та 70 грн (паперова).А ще купу безкоштовних консультацій та підтримка!:)

Тиждень коучингу. Я розпочала!

Вчора трапилось щось неймовірно чудове! Я розпочала…Чому так пізно, подумаєте ви? Бо у мене 6-ти місячне немовля, котре потребує гіганську кількість уваги та часу. Проте ЦЕ трапилось. Розпочала із тренінгу і тепер є наслідки — хочу та планую навчатись на курсі Голографічного коучингу. Даний метод (дізналась під час тренінгу) дозволяє працювати з образами і найголовніше приймати себе. Все одночасно просто і дуже складно але насправді доволяє бути у хорошому настрої ЗАВЖДИ.

Звертайтесь — поділюсь : 0634166673 або ksenjaboyko@gmail.com

Цікаво те, що усе необхідне для цього є у нас самих і пропрацьовувати дану методику надзвичайно легко. Справа у тому, що в кожного було дитинство і багатьом говорили: «не плач,як дитя»,» хлопчики не плачуть». А ще — завжди потрібно стримувати свої емоції, особливо негативні. Для кого це правило? А чи знаєте,що саме воно як настирливий поштар рано чи пізно ходитимуть за вами по сліду, щоб ви розписались за лист із минулого (того випадку, де придушили у собі певну сильну чи слабку емоцію) ? Тому потрібно прийняти її і певною трансформацією допомогти заново народитись та прожити невеличке життя, а потім вийти зовім іншою, самостійною, котра більше ніколи не дошкулятиме! У мене це була собачка — маленька така і зовісм беззахисна але які образи «повилазили» у інших: і кікімора, і жаба, і вовк, навіть якийсь страшний звір, проте були й такі, що не побачили ким є їх емоція, тоді приходилось працювати ще,й ще. Але скажу по-секрету дійсно допомагає, особливо із «пролежнями», тобто такими,що тривалий час не дають спокою, тоді потрібно працювати щоденно, створюючи навіть при цьому підтримуюче середовище. Думаю, воно того варте. Адже кожен день має бути внутріньо сонячний, або принаймі без штормів та злив.Можливо й таке, що потрібно буде заново створити свій внутрішній світ. Так, це довго і занудно, іноді захоплююче, часом втомлююче але краще падати з ніг від задоволення,що ти стараєшся, працюєш над собою, «розцементовуєшся», як сказала одна з моїх клієнток, просто живеш  і воно цього вартує!

Ділюся з вами своїм невеличким внутрішнім раєм — це місто Южне (Одеська область), мій внутрішній спокій характеризується із цим місцем. Трішки далі там море, а ще місце, що частенько доводить мене до гріха — місцева пекарня:)

Коучинг, як спосіб досягання неможливого

Як проходить коучинг?

Кожна «зустріч» має назву коуч-сесія, в ході якої кочу (а далі Ваш особистий генератор підсилювання розкриття потенціалу) задає сильні, правильні запитання. Усе просто — ніяких порад та готових рішень. Звикли, що годують із ложечки, що усе показують та розказують? І до чого призвели ці попередні спроби?
Коучинг — це не тренінг, не робота із психологом чи спеціалістом із консалтингу, звідки клієнт виходить із купкою книг, списом дій на найближчий час чи переліком літературних джерел в яких криється його рішення. Особливітсь його полягає в тому, що всі рішення на задачі, знаходить сам клієнт. В результаті не потрібно нічого шукати, читати, підганяти під власні рамки. А як відомо, краще один раз побачити на власні очі, ніж тисячу раз почути.
Ви досягнете інсайту і все це лише завдяки власним силам та вирішете усі задачі, що ще більше додасть віри у себе та спровокує ще інтенсивнішу роботу потенціалу. Зможете заглянути у найпотаємніші кутки та забрати усі перешкоди на шляху до поставленої цілі. Варто лише спробувати та навчитись довіряти собі!

Що ще зможете отримати ?

• зможете чітко зрозуміти яким чином розставляти приорітети
• побачите свої сильні та слабкі сторони
• назавжди забудете про невневненість у собі
• зрозумієте, що існує безумовна любов
• назавжди покіните із завалами та «хвостами» у роботі
• знатимете напевне, що мрія може не залишатись лише мрією
• і головне: віднайдете свою нішу у суспільстві

Чим доведеться пожертвувати?

Отримавши все вищезгадане безумовно доведеться і зось віддати у замін, а точніше найдорожче, чим володіємо усі ми — час. Час на те, щоб розібратись у чому хочете побачити найвиразніші зміни, над якою областю життя готові працювати не в далекому «потім» і «спочатку те і інше, а тоді…», а сьогодні і негайно. Також будьте готові до різких змін у житті, можливо доведеться змінити своє ставлення до знайомих або виробити звичку приймання певної поведінки від інших. Повірте, воно того вартуватиме !
Звісно, спочатку важко буде повірити, що можна відрити свою внутрішню половину комусь іще але ніхто не буде Вас аналізувати, переконувати, порівнювати та підганяти під якийсь загально — прийнятий шаблон. Вікрию секрет : лише найгірший коуч дозволить собі сказати, що Вам робити далі і як в такому випадку поводяться інші клієнти. Якщо такі поради знадобляться, він може дещо підказати, але лише після сесії та віддалено. Коуч виступає в якості стороннього наглядача, він просто хоче простягнути руку допомоги і провести Вас через усі бар’єри, котрі стоять на шляху — усе інші самотужки. І не потрібно боятись чи соромитись, варто пишатись собою, адже перший крок до змін — це бажання їх чинити. Тож бажаю успіху та чекаю Ваших звернень та нових звершень!
Я — коуч по цілях та результатах, а по сумісництву майбутній автор напівавтобіографічної книги, що покликана змінювати життя найдорожчим — жінкам, котрі виношують нових членів суспільства.
Вірю у успіх, проте такий котрий виплеканий, дещо омріяний але досягнений шляхом натирання мозолів та набиттям гуль. Не люблю бути годованою з ложечки та й іншим не раджу. Якщо ж Ви бажаєте змін у житті та свідомості і сприйнятті світу зокрема — буду рада знайомству та стати особистим провідником на шляху до Ваших вершин. Покоримо їх разом!



Радо допоможу Вам із усіма задачами за адресою: ksenjaboyko@gmail.com

Хто вирішив за тебе?

Хто вирішив за вас йти на ту роботу, котра чекає сьогодні рівно о 9 ранку ? Хто сказав, що саме цей маршрут найшвидший? Хто говорив, що «не одягнена шапка = застуда» ? Самі це вирішили або так кажуть усі, а отже належить і Вам?  Іноді цей досвід : свій або зі сторони допомагає нам досягати цілей, а іноді навпаки — стає обузою. Як вирішити чи це особиста оцінка, чи з роками набуте переконання?
Отже, переконання: це загальноприйняті або кимось вигадані правила, виходять із свого або чужого досвіду, викликають супротив, напругу та тривожність. Загалом, асоціюється із пісоки на пляжі, котрий так і липне до ніг. Або ще один приклад: ви особисто незнайомі із людиною, проте вже склали собі негативне враження завдяки чужим судженям. І що знають усі діти: собака кусає! Це стосується милих йориків або ши-тцу? Наврядче, але батьками так легше страхуватись. А чай без цукру при дієті ? Ви це десь прочитали чи просто загальноприйнята норма?
Давайте раз і назавжди розберемось із цими цінностями. Що дійсно ваше,а що навязали?
Отже, найперше визначимо свою систему цінностей.
Уявіть собі, що на декілька днів доведеться стати  твариною (з перспективою на більш тривалий час). Яка книга це була б? Які якості у ній вам подобаються? Як вони проявляються у вашому житті? Які цінності вони відображають?
Для прикладу: гепард. Властивості даної тварини відображають швидкість, грацію. У них лежать наступні цінності : воля, краса. Як вони відображаються  у вашому житті?

Ще одна техніка на відображення вашого місця у житті: відвідини власного ювілею на 100 років. І от зібрались усі родичі, знайомі та друзі, проте серед них є ті,котрих ви не бачили багато років. Розкажіть їм про своє життя але з ракурсу ніби воно склалось якомога краще (ідеальний сценарій), проте він може розпочинатись лише із теперішнього моменту (ваше життя до сьогоднішнього моменту ми вже не змінемо). Чим ви займались? Що приносило задоволення? Якими були перші кроки до такого положення у суспільстві? Що ви можете порадити молодому поколінню,котре хоче таке ж життя собі і має вас як приклад для наслідування? Які помилки допустили і як їх можна було уникнути?
Запам’ятайте усе це і будуємо із нього список на майбутнє. Тепер кожного разу при думці, що робити далі згадуємо цей ювілей і діємо згідно із описом. Такий собі лайф-план:)

Ментори

Чи є  у вас кумири? Або особистості на яких бажаєте бути схожі, поважаєте, тримаєте в авторитеті, обожнюєте, прагнете вбодобитись.
Чи є у вас завдання? Або проблеми, задачі, щось над чим ламаєте голову вже давненько і нічого путнього не виходить, сумніваєтесь, прагнете побачити її зі сторони.
Давайте вже покладемо цьому край врешті! Ви ж не курка,щоб носитись із важким яйцем!
Сідаймо зручніше та давайте запросимо своїх менторів (кумирів). Їх може бути троє, а от хто саме вирішувати вам. Подивіться, як вони прийшли у вашу кімнату, сіли за стіл, попивають чай. Що ви при цьому відчуваєте? Як почуваєтесь у такому колі? От, нарешті розговорившись, задайте питання, котре хвилює. Для прикладу я вибрала Джонні Депа, Анджеліну Джолі та Біла Гейтса. Мене цікавить питання популярності,як бути відомою,які якості для цього потрібні? Запитую усіх їх по черзі. Отримаю відповіді:
АЖ:

• Тобі потрібно старатись більше і бути напористішою!

ДД:

• Роби дійсно те,що ти можеш добре :по-іншому ніяк!

Далі ціла промова від Біла Гейтса. Я слухаю їх поради, приклади із особистого життя, слідкую за рухами, приймаю критику.
Далі пробую подивитись на себе їх очима (менторів). Що я помічаю у собі? Мені багато чого бракує для цього, а ще здається що є чимало часу і все встигну. Також багато невербальних речей: трохи хвилююсь і метушусь без причини, а де моя харизма селебріті? Ого..
Зараз я дивлюсь на цю ситуацію зі сторони (зверху),бачу себе і їх, стежу за виразами обличчя. Беру щось для себе і отримую подарунки. Що це? Не може бути, Анджеліна дарує мені свою хустку, котру одягала на зйомку одного з фільмів. Це додає мені впевненості та радості від зустрічі, а також це тепер буде моїм талісманом!
Зараз я пригадую усе,що мені сказали ментори, переживаю ще раз погляд зі сторони, і точно знаю,якими будуть мої перші кроки. Моя дорога визначена!

Лазанья

Якось надумала я приготувати цю цікаву страву: листки пасти, фарш, соус, сир і задумалась. Чим моє, ваше життя не лазанья? Якщо соковита та м’ясиста — мені ситно, я задоволена. Якщо суха або підгоріла, без начинки — сумно і все не до ладу.
Яка ж ваша лазанья? Отже, проводжу аналіз наступним чином:

 — фарш: начинка, котра має бути наймачнішою, від неї залежить смак усієї страви.

Шар перший (фундамент) : мої стосунки із найближчими, самовираження, реалізація себе як матері, дружини, професіонала, друга. Якщо сім’ї немає, хоча хочеться (мінус цибулька у фарш), самовиражатись не дуже виходить ( мінус помідорки), в професійній сфері теж не відзначилась (спеції), проте друг я хоч куди (олійка).
Проаналізуйте всі важливі (фундаментальні) сторони життя, нехай це будуть гобальні сфери, котрі справді мають вплив на усі інші. Зберіть їх до купи та назвіть окремим словом із інгредієнтів поданих вище. Відніміть ті з них, котрих мало або нехватає. Уявіть,якою буде ваша страва. Для прикладу, згідно списку вище: у мене є фарш, трішки цибульки, без помідор, із спеціями (недостатньо) і багато олії. Така начинка буде смачною та гармонійною у страві?

— листки лазаньї: готова складова, проте на неї робимо «накладу» начинки

Листки уже готові і ми не можемо нічого із ними зробити, хіба трішки підварити але перпеліпити ніяк. Отже, це аналогічно нашій зовнішності — косметика є або інші речі (вироблення певних звичок, що будуть приваблювати людей) , проте в загальному потрібно прийняти себе таким яким народилися і працювати, потіти над начинкою. Вона зробить пасту набагато м’якшою, соковитішою. Погодьтесь,як часто бачили нерівні шлюби або пари, котрі «погані листки із відмінною» начинкою

-соус : задоволення для самого себе.

Це речі, котрі не є основними але додають немало пікантності у життя : хоббі, захоплення, час на себе. Проаналізуйте скільки їх у вас, мало (надто небагато для хорошої страви), багато (надто багато — лазанью може просто «залити» такою кількістю). Написавши усе вказане вище, використовуючи уяву, спробуйте зробити власну запіканку. Уявіть собі усе детальніше (тонкі коржі — як нетреноване тіло), надмірна кількість або зовсім мала соусу, фарш із малою кількістю інгредієнтів.
Або як вправний кухар — поціновувач перегляньте чого бракує вашій страві та доведіть її до шедевру! Намалюйте свою страву із усіма ігредієнтами, роздумайте чого нехватає, зінтерпретуйте це із своїм життям, випишіть як будете поповняти запас цієї нехватки.

І пред’явіть же ж мені нарешті цю смакоту!!!

Трішки волі і кожному своє

Сьогодні у нас чудова погода, котра й навіяла мені старі спогади та породила бажання подумати над підгрунтям до всього простого.
Я люблю весну : не через погоду — вона жахлива, як на мене, а обожнюю через бажання та прагнення до змін. На мою думку, найбільша кількість переїздів, нових проектів, стартапів відбулось саме в цю пору року. Проста звичка уподобитись природі та «пробуджуватись» услід їй чи якісь особливі внутрішньо — чуттєві зміни, що по дефолту запускаються із запахом цього особливого повітря?
Спробуйте відчинити навстіж вікно і побути один на один із весною, її повітрям, рухом, розвитком. Присвятіть цей час саме їй — як добра, уважна мати, поспостерігайте, що відбувається довкола. Якщо є можливість виберіться у ліс, парк: там найркаще видно це саме пробудження. Сам процес зароджуння нового життя або регенерація старого, як схід сонця, котрий ми ,на жаль, сприймаємо як щось буденне і звичне, повинен надихати, заспокоювати, провокувати вироблення ендорфіну на кінець. Утотожність себе із першими пелюстками квітів: вам так само іноді важко пробиватись, як і їм через кригу, старе листя! Або подивіться на лісових жителів, уявіть як жилось у холод та голод. Ототожніть це х своїм життям. Хтось бачив білку, котра лежить у снігу з піднятими вгору лапами, скаржачись на депресію та лузерство? Особисто я ніколи, саме тому вона зараз так зухвало «виляє» хвостом. Чому весна спонукає до змін та руху? Цілу зиму мати дбайливо кутала мене у куртки та, здавалось, весь одяг вдома, щоб часом її чадо не промерзло. Мені було незручно: усе це, наче сковував. Із приходом осені мені дозволяли знімати шапку та ходити не одягаючи всі  теплі «облажунки». Від цього почувалась вільною, здавалось руки самі тянулись щось робити, а фантазія літати вище земних поглядів та турбот. Весна окриляла, дихалось легше, відчувалось краще. Так само і тепер: весна — це зародок. Чого саме? Що зародиться цією весною для вас? Що такого цікавого та винахідливого ви давно планували зробити? А ,можливо, до чогось ніяк не доходять руки? Не відчуваєте чи щось потрібно «зняти», подібно зимовому одягу? Проаналізуйте усі свери свого життя та побачте зайве. Якщо захочите, то навпаки «залатайте» дири : у здоров’ї, побуті, стосунках. Яким чином? Уявіть себе великим філософом : наймудрішим, найдосвідченішим до котрого прийшла маленька дівчинка, хлопчик із такою ж проблемою, як у вас. Ви не просто змушені їй допомогти, а знаючи відповідь, просто прагнете підказати як вирішується така задача. Порозмовляйте — можливо вона і сама знає, що варто робити далі. Намалюйте або запишіть її перші кроки до втілення задуму в реальність. І нехай її весна буде теж зародженням чогось сокровенного, відомого лише вам обом…

Трішки мотивації або лінії часу

Уявіть собі, лінію -свій відрізок часу : початок — минуле, середина це ваша локація зараз, кінець — позитивне або негативне закінчення котрогось із проектів, навіть якщо його назва життя.
Подивіться на нього і подумайте,що ви зробили,щоб опинитись там де є зараз, а що ще потрібно для досягнення кінцевої крапки. Можете поділити цей відрізок (теперішнє — минуле) ще на декілька частин, біля кожної із них поставте відмітку, напишіть назву цієї мети (задачі). Що потрібно для її досягнення? Які вміння, здібності можуть знадобитись на реалізацію? Перенесіть цей відрізок на окремий аркуш паперу, розділіть його ще на пару частин,якщо задача глобальна або потребує великого проміжку часу і поставте відмітки «1 місяць», «2 місяці» — напишіть під кожним із них, що потрібно зробити до цього часу, або навіть у позитивному світлі . Наприклад: 1 місяць — я прочитав дві книги, 2 місяць — розпочав дистанційне навчання у…Так зможете бачити чи правильно рухаєтесь до мети, і звісно часові рамки змужуть діяи ефективніше.

Про мотивацію

Якщо Ви проживаєте у місті ( думаю так і є, раз читаєте цей пост, маючи доступ до мережі інтернет) подумайте як щастить таким же ж, проживаючи поряд. Це я до того, скільки часу, можливостей, мотивації, «рук допомоги» є тут, у порівнянні із сільською місцевістю. Не вірете? Давайте порівняємо і тільки спробуйте не відірвати зад та не скористатись тим, що маєте.

 Сільські вісті

Звісно, Ганка та Соня вигадані персонажі але вони допоможуть легше вжитись та перейнятись цими ролями.

Ганка встала сьогодні пізно — стрілка перейшла за позначку вісім ( 8:03). Мати вже пішла на город, вже давно попоравшись  біля худоби, батько — на ферму працювати. Снідати вже ніколи, хоча б причесатись та почистити зуби. Ганка, підігріла в ронделю трішки води, здійснила усю можливу гігієну рота, взяла сапу і почемчикувала. По дорозі згадала,що забула воду але надіючись,що її взяла мати, весело настрибуючи, побігла на город. Добре, що зараз липень — можна засмагнути, та й відпочити перед школою. Ганці 23 роки, вчилась на педагога але роботи, як кажуть, немає. Її батьки, як кожні люблячі, продали трійку свиней та зекономивши на деяких речах, «домовились» про пару годин вчительської праці у сісідніх двох селах. Яка гордість — Ганка буде вчителювати!  Сама ж «героїня» трохи метушиться,бо осінь — пора золота, буде добродушною і добратись можна й велосипедом, а от взимку… Автобус їздить через село двіччі — спізнишся, діти залишуться без уроку, замете снігом — наслідок той самий. Але, нічого, добре, що є ферма — тато випросить коня, якось підвезуть, біля дому не пропаде.

Йде Ганка і думає, як воно добре, що є таке сонце — як це літо та  й без засмаги? На став теж не їде — Орест поїхав до мами в Італію трохи підробляти, а з іншими » ні-ні», злі язики в селі такого понаплітають!

Сапали з мамою до обіду, дістали по кусні хліба та яйце, поїли і далі до роботи — головне до вечора, там сонце не таке жорстоке, не припече, а пригріє. Проте інша «біда» — комарі прокидаються. Далі додому і митись. Бере Ганка відро води, нагріває, наливає у поливану миску — отаке купання у селі ! Більш «сучасний» варіант — літній душ але ванна та ж сама.

Влітку добре, що ночі теплі — ввечері виходиш у туалет, проходиш повз подвір’я , місяць підсвічує дорогу та й нічого не страшно. Інше діло взимку : вилазиш з-під теплої ковдри, взуваєш холодне взуття, залишете у ганку, біжиш крізь мороз.

Інша «радість» у селі — злодії, крадуть все, що лежить добре і все, що не дуже. Тому то й страшно і собаки не завджи відлякають. Біля села Ганки, у сусідньому — живе наркозалежний, так він частенько нишпорив по горищі, шукаючи макові голівки, допоки тато не вгрів його лопатою.

Так, помилась, роботу зробила — час розважатись… Береш у руки молитовник, або книгу якусь куплену у місті або клаптик паперу і пишеш, уявляючи себе кращим письменником. Накручуєш годинник, купленим у подарунок за виписання корів. Не забути б попросити матір змастити сметаною спалену спину.

До речі, про відносини — у сілській сім’ї усі за усіх. І якщо хтось хворіє — усі роблять твою роботу, твоє діло хворіти.

Щодо лікування: є один дільничий лікар на всі випадки життя. Найважче Ганці було у дитинстві: молоко у матері закінчилось, коли дитині було три місяці, тоді й почалось її «знайомство» із коров’ячим. У чотири вона їла сир, зробленим батьками власноруч за допомогою, якогось «інградієнта»  (хлористий кальцій) привезеного з сусіднього міста, була напоїна морквяним соком і щиро зрошувала пельонки та повзунки, які з ранку до ночі мати прала виключно руками, як всі і нші домашні речі.  Плакати теж можна коли мокра або щось болить, інші причини, як відсутність настрою чи потреба у тактильних відчуттях відпадали самі собою: плаче = болить = чайок або водичка.

Освіта: звісно, що про розкриття талантів, визначення нахилів, мрій та іншого не булой мови. Здоров’я Ганки підводило часто —  буде вчителем, робота не потребує фізичних зусиль, значить згодиться. Все інше — мрії, вигадки та супроводжувались «спустись на Землю». Проте щодо відміток (оцінок, потім балів) не нижче п’яти, четвірка — попередження, трійку Ганка несла додому трусячись та боячись сісти обідати, згортаючи щоденник у свої дрібні та худощаві кулачки. А чого вартували кіски, котрі вона забула розплести перед міні-фотосесією у школі: пам’ятає, як тепер фіолетову куртку кинуту на підлогу та слова про вигнання із дому.

А ще тисячі  і одна сварка…Репетитори, довіра, запитання та пропозиції про допомогу? Ні,не чули.

Соня  зростала у місті і усе було абсолютно протилежним: їй не потрібно йти на город, не потрібно тратити годину на підігрів води для щоденних гігієнічних процедур, взимку бігти у туалет з тапками повними снігу, а ще вона знає, що таке психолог, репетитор, бажання та розкриття потенціалу дитини, що відмітки не найголовніше у житті. Вона буде письменницею  і ніхто не радить приземлитись. Засмагу вона носить «набуту» на Середземному морі, а її коханий працює в місцевій ІТ-компанії.

Соня це теперішнє Ганки, завдяки вчасному слову: «Ні, у мене є своя думка», її майбутнє — сопе у неї на руках, а книгу от-от надішлють із редагування. Вона якось просто, малюючи свою лінію, вписала : «освоїти нове місто» і не вірячи написаному, продовжувала ходити на роботу, котра давала хоч якісь можливості… А потім зібрала сумку, залишаючи сумнів, страх, стереотипи, взявши мрію та абміції відправлилась в дорогу до позначки «майбутнє». Можливо і вам потрібно розписати свою лінію часу, особливо на тій самій позначці?